Вы здесь

Олесь Бузина: Волынская резня - преступление ОУН

Сейм Польши на своем заседании 12 июля принял специальное заявление относительно Волынской трагедии, которую назвал "этнической чисткой с признаками геноцида". За это решение проголосовали 263 депутата при 231 необходимом голосе. Ряд политических сил Украины, прежде всего ВО "Свобода", уже высказал протест против заявления сейма. Предлагаем вниманию читателей статью Олеся Бузины "Волынская резня - преступление ОУН" о трагических событиях 70-летней давности.

Перед тем как начать спор, чем была Волынская резня, и, с какой стати польский Сейм снова вспомнил о ней, просто посмотрите на эти фотографии. На трупы зарезанных и расстрелянных женщин. Несмотря на то что фотоаппаратов в 1943 году было немного, снимков убитых в результате этнических чисток, которые провели бандеровцы на Волыни, уцелело достаточно. Спросите себя: вы бы убивали соседа только за то, что он говорит по-польски? Ради Украины, убивали бы? Женщине вспороли бы живот? Младенца, который ни по-польски, ни по-украински еще не говорит, но, по вашему мнению, наверняка уже ПОЛЯКА, головкой о колодезный сруб шмякнули бы, так, чтобы мозг брызнул?

Пусть задаст себе этот же вопрос Тягныбок, Ирина Фарион и каждый из тех, кто называют себя сегодня последователями Бандеры или просто орет: «Бандера прийде, порядок наведе!». Не нужно теоретизировать и подменять реальность схемами. Формулировки: «геноцид» или «этническая чистка с элементами геноцида» ничего не означают. Вы лучше представьте себя одним из тех, кто на рассвете окружает польское село, выгоняет людей на улицу, забирает из дома лучшие вещи, а потом, без различия возраста и пола, снова загоняет их в дома и поджигает. Вы бы это делали? А если бы делали, то по доброй воле или просто выполняя приказ? Скажите честно, вам бы все это доставило удовольствие? И потом, через много лет, вы все это вспоминали бы как подвиг и рассказывали бы со всеми физиологическими подробностями внукам?

Перед тем как засесть за эту статью, я спросил себя: стоит ли публиковать снимки, которые мне самому не доставляют удовольствия? И ответил, что не публиковать их нельзя! Как же иначе показать весь ужас того, что скрывается за словами «этническая чистка»? Надо публиковать. Пусть видят. Пусть даже те, кто сегодня прославляют бандеровцев, знают все и не отговариваются, что их не предупреждали. Прятать прошлое, даже самое ужасное, преступно. Ведь тогда оно имеет все шансы повториться снова. Особенно в такой стране, как Украина, где не разберешь, кто лях, а кто москаль — начни резать, наверняка, себе же брюхо вспороть придется. Ведь каждого нашего «националиста» только копни — под выкрашенной в цвет государственного флага шкурой такой экзотический скелет обнаружишь, что только диву дашься!

Советую на досуге почитать книгу Виктора Полищука «Гірка правда». Ее автор — украинец, по отцу, и поляк, по матери, родившийся на Волыни, собрал десятки свидетельств того, что теперь объединено под название «Волынская резня».

Вот только некоторые из них: «Жили ми в польському селі Чайків, пов. Сарни. В червні або липні 1943 року з боку українських сіл над’їхали перед обідом бандерівці на конях, від села Хіноча. Оточували будинки, підпалювали їх, а тих, хто з них утікав, убивали сокирами, багнетами. Так вимордували шість родин, а їхні будинки спалили. Повбивали з родини Романовських, Мандрих, Якимовича, Гродовських і ще двох».

Еще свидетельства: «На село Дубовицю бандерівці напали 6 квітня 1943 р. о годині 11-тій. Батькам Юзефа Москаля казали виносити з хати цінні речі, потім увіпхнули їх назад у хату й підпалили її. Ошкробу застрілили коло Млинівки. Жінка Ошкроби ховалася у підвалі з дочкою і внуками, то вкинули туди гранату».

И еще: «Село Миколаївка, парафія Корець, на Волині. Напад бандерівців мав місце 29.04.1943 р. вдосвіта. Бандерівці, що верталися з Кобильні, напали на польські родини Брухлівських і Загадлів. Бандерівці увійшли до нашої хати й почали мордувати, колячи багнетами. Принесли солому й подпалили. Мене теж пробило багнетом і я знепритомнів, падаючи на тітку. Коли полум’я добралося до мене, я опам’ятався, вискочив крізь вікно. Бандерівців уже не було. Мій стогін почув сусід, українець Спиридон, він заніс мене до іншого українця — Безухи, котрий кіньми завіз мене до Корця до госпиталя».

Как видите, отнюдь не все хотели убивать соседей-поляков. Были и другие украинцы. Так сказать, невосприимчивые к оуновской идеологии. Зато можете представить моральный облик тех, кто убивал: «У вівторок, 14 липня 1943 р. у селі Сілець, повіт Володимир-Волинський, українці вбили двоє старших людей — Юзефа Вітовського і його жінку Стефанію. Їх застрілили у власній хаті, яку потім підпалили… Після полудня того ж дня сокирами вбили двоє старших людей Міхаловичів і їхню 7-річну внучку, старше подружжя Гроновичів і господиню ксьондза на ім’я Софія. У вбивствах брав участь Іван Шостачук, котрий до війни був у польському війську капралем і змінив тоді віровизнання на римсько-католицьке. Його молодший брат Владислав, православний, остеріг родину Морелевських (батька й чотири дочки) і родину Міхалковичів (батька і дві дочки) і через це вони врятувалися».

Так ведь чаще всего и бывает: два брата.Один до войны «приспособился» и во время службы в польской армии стал католиком. Чтобы быть на стороне «панівної ідеології». А потом, когда Польша пала, спокойно резал поляков. Другой — остался православным. И поляков спасал. По-христиански. Ведь самые страшные всегда именно перевертыши. Сегодня он (она) коммунист (-ка). Завтра — уже националист или националистка. Рвет партбилет. Выжигает то, чему вчера поклонялось. И больше всего хочет, чтобы все забыли, каким оно было. Как будто можно уничтожить всех очевидцев и убить память.

Число жертв Волынской резни чаще всего определяют в 60 тысяч человек. Столько было уничтожено за весну, лето и осень 1943 года. Численность поляков на Волыни не превышала 15 процентов. Большинство из них жило в этих местах столетиями. Польские села. Польско-украинские села. Смешанные украинско-польские и польско-украинские семьи.

Национальность чаще всего определяли по религии. Перед тем как венчаться, молодые решали: идти в православную церковь или в костел. Если брак заключали в церкви, смешанная польско-украинская семья становилась украинской. Если в костеле — польской. И католики, и православные до начала Второй мировой войны жили, в общем-то, мирно между собой. Вряд ли, им самим пришла бы в голову идея сводить друг с другом счеты.

Часто пишут, что обстановку на Волыни накалила переселенческая политика Второй Речи Посполитой. В промежутке между 1920-м и 1939-м Польша нарезала на Волыни наделы так называемым «осадникам» — ветеранам войн за возрождение Польши 1918—1920 гг. При этом забывают, что десятки тысяч «осадников» были депортированы с Волыни советской властью в 1939—1941 гг. Большевики вывозили их в Сибирь и Казахстан и этим парадоксальным образом спасли от Волынской резни. От рук бандеровцев пострадали, прежде всего, местные поляки, чьи предки жили тут в XVIII и XIX веках.

Человеконенавистническая идеология, которая стала причиной Волынской резни, была импортирована из Галичины вместе с эмиссарами ОУН (Б). В кровавой этнической чистке виновата даже не вся ОУН, а только ее радикальное, бандеровское крыло — то, что раскололо эту организацию накануне Великой Отечественной войны.

Известны и непосредственные организаторы Волынской резни. Прежде всего, это глава Службы безопасности ОУН (Б) Николай Лебедь. В мемуарах первого командующего УПА Тараса Бульбы-Боровца есть описание того, как все начиналось. Весной 1943 года ОУН (Б) еще не контролировала Украинскую Повстанческую армию, которую создал Бульба-Боровец. В подчинении бандеровцев находились только так называемые Военные Отделы ОУН.

В первых числах марта некий поручик Сонар привез Бульбе-Боровцу от Николая Лебедя предложение об объединении. Главными условиями ОУН (Б) были: «Не визнавати політичної підлеглості УНР (Урядові Української Народної Республіки на еміграції), а підпорядкувати всю військову дію УПА політичній лінії Проводу ОУН-Бандери». А также: «Очистити всю повстанську територію від польського населення, яке всюди шкодить українській справі».       

Когда Бульба-Боровец отказался от этих предложений, бандеровцы устроили налет на его штаб. Атаман с трудом спасся. Его жена была убита. Контроль над УПА перешел к ОУН (Б), а ее новым командующим стал ярый полонофоб Роман Шухевич. Группировку же УПА на Волыни с этого момента возглавил человек с партийным псевдонимом Клим Савур — уроженец городка Збараж на Тернопольщине и бывший студент Львовского университета Дмитрий Клячковский. Непосредственное исполнение плана ОУН Бандеры по массовому истреблению польского населения Волыни лежит на его совести.

Чтобы ни у кого не возникало поползновений называть этих людей героями, я позволю еще одну цитату из книги Виктора Полищука. Он пишет: «Влітку 1943 р. моя, по матері, тітка Анастасія Вітковська пішла з сусідкою українкою вдень до розташованого за три кілометри від м. Дубна села Тараканів. Розмовляли польською мовою, бо тітка, жінка неграмотна, родом з Люблінщини, не зуміла навчитися української. Пішли вони, щоб поміняти дещо на хліб, бо в тітки  — шестеро дітей. Ніколи ні вона, ні дядько Антон Вітковський, теж людина зовсім неграмотна, не тільки не мішалися до будь-якої політики, але й не мали про неї жодної уяви. І її, а також сусідку українку, вбили бандерівці з УПА чи Самооборонних Кущових Відділів тільки за те, що вони розмовляли по-польські. Вбили по-звірськи, сокирами, й вкинули у придорожній рів».  

По моему мнению, Господь просто не мог дать победы такой «армии», которой стала УПА, попав под контроль ОУН Бандеры. Уничтожение безоружных детей и женщин стало первородным грехом этих формирований. Превращая все, куда ступали, в ад, они просто не могли овладеть, точнее, изнасиловать всю Украину. Показателен конец самого Дмитрия Клячковского. Замечательный специалист по карательным операциям оказался никудышним бойцом. Его подстрелил 12 февраля 1945 года во время боя в лесу возле хутора Оржев старший сержант Красной Армии Демиденко — уроженец Донбасса и тоже украинец. Это произошло на Ровенщине — в тех самых местах, где происходили двумя годами ранее бесчисленные Варфоломеевские ночи. Организатор Волынской резни понес заслуженное наказание. От украинской руки. 

Комментарии

Лисий собі гонить!

Бузина - магометанин в душе. Он враг православия. Если бы протерся в Раду, выл бы вторым Калисниченкой. Когда все участники Куликовской битвы уже перестали спорить о том, кто были монголы и их потомки россияне, он продолжает требовать реванша и пересмотра границ Золотой орды.

Як ти вже остогид зі своїм "баченням" історії України! Займися чимось корисним!

бузинскер, ты полный 3,14дар. пшьол на Х. У. Й. !

На фото - жертвы зверств комммуняк и НКВД в Украине. Хватит врать, г-н Бузяна !!!! Вы даже вашим кремлёвским хозяевам осточертели.

Идиот

Поки живий БУЗИНА в Україні націоналістів немає...

ти хоч істрію почитай,перш ніж писати подібні опуси.

Кажуть, що Бог , якщо хоче покарати людину спочатку забирає в неї розум. За що ж так Бог покарав бузину?

Олесь Бузина как был сявкой подзаборной так ней и остался.видно кгбист в душе тебе покоя не дает.бумагомаратель

А что это так автора этой статейки понесло.В этом же формате и с теми же вопросами,только с миллионными жертвами можно обратиться к "родной коммунистической партии",к ее пламенным чекистам и их наследникам?Может и автора предки приложили руку?А с такой же тематикой можно обратиться и к ляхам.Что,они мало украинцев таким же образом гнобили,убивали и насиловали.?А то поляки святые?Так что не надо путать политику с реалью, и этим лить грязь на своих соотечественников,лишь бы удержаться в кресле?Паскудство это!Гавнюки вы,а не элита.Трижды прав Кравчук,хоч и сам не чист на руку!Да,надо примириться со всеми,вспомнить, что мы все УКРАИНЦЫ, а не иуды что подписали обращение к польскому сейму.Что было ,то было.Можно понять и поляков и украинцев,а вот Чекистов Красных убийц и КПСС осудить наравне с Гитлером и Сталином.Вот тогда будет по справедливости!СЛАВА УКРАИНЕ!

Бузина такий же чужинец для України як і ПР!
Такі люди тільки шкодять нашій країні, нашій землі.

Пример односторонней трактовки истории...

Рассказывается об убийствах поляков, но ни слова нет о том, что Армия крайова вообще-то украинцев убивала.

Резня-то обоюдной была и тысячи погибли с обеих сторон.

Для быдломордых резня поляков - это не преступление. Для них важнее проблемв "голодомор" к которому быдлюки не имеют никакого отношения. В лесах хлеб не выращивают.

Слов нет!Люди,схаменіться!

Пане Бузина, ви як завжди виступаєте однобоко! Залиште цю тему для істориків. Нам тепер потрібно не витягувати скилети з шафи, а шукати шляхи до порозуміння та примирення і співпраці для майбутнього. Не шукайте ворогів нині на своїй землі. А як розцінити поступок отих 148 так званих прихвостнів, що виступають з провокативними заявами і сіють смуту?

В городі бузина і в КИЇВІ БУЗИНА!Надавать би тобі копняків щоб не брехав!

Ми живемо в 21 столітті і в мирний час ,а працівники міліції, прокуратури,КДБ,СБУ використовували і використовують в СРСР і в Україні жорстокі методи зізнання.Тоді були інші часи і погляди, за межу вбивають один одного, а на Волині як і в Палестині з юдеями, тим паче Росія підмовила поляків зробити на своїй території чистку українців, щоби переселити їх в радянську Україну.

Такі як косоротий та сракоголовий аж піною сходять щоб злочин ВКП(б)-НКВС на бійців з УПА списати. Агенти НКВС у німецьких службах клепали відповідні фальшивки проти УПА, які зараз і використовують нащадки палачів народів.
Геноцид проти поляків, як і проти інших національностей був, але це не геноцид з боку росіян, українців чи поляків один стосовно іншої націїх, а комуністичний геноцид з метою натравити один народ на інший для збереження влади клишоного Коби та його песиголовців-поплічників. Вони власних жінок та дітей заради влади нищили, то що уже говорити про інших людей?

Польська операція НКВС — антипольська акція НКВС, що здійснювалася відповідно до наказу 00485 у 1937—1938 роках і була частиною політики Великого терору.
Польська операція стала другою в серії національних операцій НКВС у передвоєнні роки, що виправдовувалася страхом перед «п'ятою колонною».
Наказ НКВС № 00447 (Оперативний наказ народного комісаріату внутрішніх справ СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів»; рос. О репрессировании бывших кулаков, уголовников и других антисоветских элементов) — таємний наказ НКВС від 30 липня 1937 р. На підставі цього наказу починаючи з серпня 1937 р. і до листопада 1938 було ув'язнено від 800 000 до 820 000 людей, з них щонайменше 350 000, і до 445 000 були страчені, решта була відправлена до ГУЛАГу. Таким чином, встановлені спочатку квоти — ув'язнити 233 700 осіб та 59 200 з них розстріляти — були багаторазово перевищені. Операція за цим наказом стала найбільшою масовою операцією Великого терору.

ПОСТАНОВА (витяг)
М. Житомир 10.07.2011р
Помічник прокурора Житомирського району Житомирської області юрист 3 класу Кобернюк Сергій Володимирович, розглянувши матеріали перевірки за заявою Борківського В.В. з приводу вбивства 27.09.1937 року його дідуся Борковського Миколи Аристарховича, вчиненого за постановою Трійки УНКВД по Київській області від 11.09.1937 року на виконання наказу НКВС СРСР № 000477 від 30.07.1937 року виданого начальником НКВС СРСР Єжовим М.І. на виконання Рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 02.07.1937 року «Про антирадянських елементів», який, для втілення у життя, 31.07.1937 року був попередньо погоджений з членами Політбюро ЦК ВКП(б),-
Встановив:
«Борковський Микола Аристархович реабілітований посмертно.
Враховуючи те, що в ході проведеної перевірки встановлено, що в діях членів Політбюро ЦК ВКП(б) є ознаки злочину, але вони діяли на території РРФСР, то дія Кримінального кодексу УСРР 1927 року (ст..98 ч.2 – розстріл, В. Д-Б.) на них не розповсюджується.
Що ж до дій начальника Трояніського (Київська обл.. на той час) райвідділу НКВС Я.П. Аппеля, який сфабрикував звинувачення проти М.А. Борковського, начальника окрвідділу НКВС Шатова-Лівшіна Є.С., який затвердив сфальшований висновок, і заступника Київського облпрокурора Черкеза Я.А. та окрпрокурора Житомирського округу Орлова, які погодили сфальшований обвинувальний висновок, а також учасників засідання трійки УНКВС по Київській області, у складі голови трійки Шарова (Шавера) М.Д., та членів трійки секретаря Київського обкому УКП(б) Кудрявцева С.А., прокурора Київської області Єременка В.Д., які прийняли рішення про розстріл Борковського М.А., вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст..ст. 97, 98, 103 КК УСРР 1927 року, оскільки їхні злочинні дії за часом охоплюються дією КК УСРР (за редакцією) 1927 року».
Борковського М.А. реабілітовано під грифом «секретно», тому я прожив життя як член роду ворогів радвлади і комуністів з витікаючи ми звідси наслідками для моєї долі.

Це - єдина справа з доведення замовного вбивства дворян та інших чесних людей, які ненавиділи комуністів і їхню владу. Поряд зі спадковим титулованим дворянином герба Лебідь Борковським М.А. та його рідним братом - вбито та зарито біля Старого єврейського кладовища у Житомирі, за політичним замовленням Політбюро ЦК ВКП(б), майже 20 тисяч людей різних національностей: українці - 8622, поляки - 6802, німці - 2577, євреї - 469, росіяни - 319, чехи - 176, білоруси - 101 та до 10 людей з інших національностей. Тут має бути, і буде, Меморіал Голокосту націй.

Я знайшов свідка в Житомирі, але не пишу її імені бо дозволу іще не отримав. Бабуся розповіла про свого батька, який був заарештованим за те, що до колгоспу цей козак вступати не хотів. Його тримали в житомирській тюрмі. А оскільки він був грамотним то займався отриманням передач для заарештованих і був свідком того, що кожного світанку з воріт тюрми виїздив віз, запряжений парою білих коней, які тягли віз з горою трупів розстріляних "ворогів народу" і відвозив на Смолянки до ям "біля жидівського цвинтаря". Тіла невинно убитих, які покояться біля старого єврейського кладовища, грузилися навхрест, щоб більше влазило і не розсипалися по дорозі.

Висновок: Усі комуністи, а особливо - номенклатура КПРС, підлягають розстрілу за КК УССР та СРСР 1927 року за зраду КПРС. Саме вони дорвалися до народного пирога і не тільки жерли до схочу, а й через анал заштовхували в себе щоб більше влізло. Смерть власників земель і майна під галас про благо народу - вилізло для КПРСіівців боком - знищили її як примару та знищили її кубло СРСР. Не минеться нікому і переграбування награбованого. Бог не фраєр – він все бачить і його підкупити не можливо. Марно крадії людського дякують Богу за надання їм можливості награбувати, бо одною із заповідей Божих є – не вкради, це смертний гріх. Вони насправді є карою Божою людям, предки яких у 17-му році минулого століття не лише не захистили від нелюдів Помазаника Божого, а й рушили та грабували Церкву, убивали священнослужителів і власників майна та усіх неугодних людей.

Все правильно, Олесь. Украинский народ должен знать всю правду. Украинский народ = это не ОУН-УПА и не те, кто их поддерживает и пропагандирует эту мракобесную "опорную точку" так называемой "украинской национальной идеи", не те, кто героизирует подонков-головорезов, не те, кто в настоящее время идет по их стопам.
Вызывает содрогание чудовищная ложь и фальсификации, распространяемые оранжевыми СМИ, дескать члены ОУН-УПА это "участники национально-визвольних змагань". Какой моральный извращенец придумал эту парадигму ? Кто давал мандат этим нелюдям на "освобождение Украины" и от кого ? Каким негодяем нужно быть, чтобы героизировать эту мразь,этих существ, которых нельзя назвать людьми ?

Олег, всегда очень внимательно и вдумчиво читаю ваши материалы. Очень умные и логичные даже в некоторой парадоксальности. Конечно, я понимаю, что не национальный признак делает человека человеком и не он придает ему ума, но хотелось бы увидеть с вашими комментариями статистическую картинку народонаселения Украины, чтоб хотя бы отдаленно понимать масштабы поддержки и меру силы того явления на Украине, которое называют кто неофашизмом, кто национализмом, кто нацизмом.

Не буду оспаривать весь этот пасквиль украинофоба Бузины... Он папрочь "забыл" геноцидную политику и практику польского правительства "в изгнании", запамятовал операцию "Висла", и антиукраинские "подвиги" Армии Крайовой...
Обратим внимание на мнение этого псевдоисторика: "...Господь не мог дать победы такой "армии", которой стала УПА...!"
Олеська, опохмелись и вспомни некоторые исторические факты:
- УПА боролась за Независимость Украины против двух монстров, перетендующих на мировое господство!
- Где они сейчас? Один "издох" ещё в 1945 году, а второй "скончался от ран" в 1991 году! А Украина СОСТОЯЛАСЬ!
- Так прав был Бандера или нет? И кому в итоге Господь "дал победу"?

лесь...тебе напомнить когда ты был с корчинским в уна -унсо???
как ты можеш?? тебе шмат сала с краюхой дать????....чмо бздык

Страницы

Добавить комментарий

Plain text

  • HTML-теги не обрабатываются и показываются как обычный текст
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.
CAPTCHA на основе изображений
Введите символы, которые показаны на картинке.